Ця книга про любовь до свого краю, до свого роду та важкий шлях додому.
Останні події в у моїй країні змусили мене звернутися до історії. Те, що раніше не цікавило, не приваблювало, стало актуальним. Тож не випадково я почула про презентацію цієї книги та опинилась у Книгарні Є, щоб придбати її.
В мене завжди були досить теплі відносини з книгами. Не можу читати електронні версії, бо важливо не тільки бачити літери, але й відчувати поруч друга. Тримати в руках, перегортати сторінки, вдихати тонкий аромат паперу - це те, без чого не можна сприйняти дух книги.
Тримати у руках "Омріяний край" - це тактильне задоволення! У книги не зовсім звичайний формат. Папір вершкового кольору дуже схожий на акварельний. А від обкладинки наче чути аромат кави. Кожна глава починається із чорно - білої фотографії, яка передає настрії та переносить у кримсько - татарське село Адим-Чокрак.
Дванадцятирічна Софі повертається зі своєю родиною до Криму. Змінюється її життя: від безтурботних дитячих мрій до дорослих реалій переселенців - кримчан.
Війна, смерть, любовь, життя, надія, сила, дух, віра - все це є у романі. Він дає можливість зануритися у кримські події з радянських часів, під час війни, потім департації та повернення майже через 50 років.
Якщо я скажу "мені дуже сподобалося" то не зможу передати того, що відчула за кілька днів читання. Тож, раджу прочитати роман.
Лілі Хайд - британська письменниця, журналістка, редактор, громадський адвокат. Більше десяти років вона жила і працювала в Україні. Роман був виданий у Великобританії (2008), перекладен на французьку (2011), кримсько - татарську (2013) та украінську (2014).
На жаль, сумні сторінки в житті кримських татар не закінчуються...
